Забути б...

Проблем занадто часто я собі не створюю,
Тому її ім’я закинув у історію;
Війною я не йшов, екіпірувавшись зброєю,
Проте мене, блін, змусили попрощатись з долею.

Якийсь відсоток себе вона з собою забрала,
І що тоді робила, напевно, добре знала;
Вона, прицілившись і знявши з запобіжника,
Зробила постріл мені в груди, перетворив в небіжчика.

У мене моно-погляд, соло-рухи і з’їжджає дах,
Моє життя таке “круте”, але, нажаль, в лапках;
Тому до болю в мізках і до болю в серці хочу
Назавжди забути її погляд і чари жіночі.