З життя...

Я рахую числа, а вони зі мною не товаришують,
Я живу з людьми, що моє життя фарбами малюють;
Зупинити час двадцять восьмий рік в мене не виходить,
Сподіватимусь, що життя нарешті позитива вродить.

Сірий-сірий мозок, сині-сині хмари, біле-біле небо,
Тіло проти пива, а душі воно навіть дуже треба;
Чорні мої думи і дитячі спогади – теж чорні,
Я ховаюсь в панцир, хоча все життя падає назовні.