Оселя

Холодна моя оселя -
Це прес, яким давить стеля;
Порожня моя оселя -
Це зашморг, який ховає стеля.

Мутними очами вікон
Блимає будинок декілька хвилинок;
Очима, що зі скла вікон,
Підморгує будинок, пишучи злий вчинок.

Беззубі отвори дверей
Регочуть й посміхаються єхидно;
Беззубі отвори дверей
Зачинені і світу божого не видно.

Над Дніпром, під пагорбом
Утримується гад, годується що злом;
Над Дніпром, під пагорбом
Долі вершаться за круглим столом.

Холодна моя оселя -
Немов з замурованим серцем в ній скеля;
Сіра і пильна оселя,
А стіни у неї жорсткі, наче скеля.