Втрати

Поступово й стабільно втрачаю
Тих, кого люблю і те, що полюбляю;
Повільно і разом з тим стрімко
Колись я втратив власну домівку.

Втратив місто рідно-зелене,
Втратив змогу садити кохану на мене,
Втратив громаду, друзів, знайомих,
Втратив сон зі снів снопами повних.

Втратив пиво та інші джерела
Для отримання енергетики,
Доки душа ще існує й не вмерла,
Забив на правила культури і естетики.

Втратив людську я вбиральню,
Втратив кухню без вітальні,
Втратив страви, що складні,
Впавши й опинившись на цій мілині.

Втрачаю ясність думок,
Отримую темний куток,
Де занадто довгий мій строк,
Де усім стало б краще, якби я замовк.

Самі лиш тільки втратити
З тих пір, як сів за грати;
Чи варто винних карати,
Якщо не хтіли вони знати...

... Знати того, що діють,
Розуміти себе і про що мріють,
Не дослухатись до оточуючих,
А гнути свою палицю, психікою змочуючи?

Втрачаю позитив, втрачаю розум,
Отримуючи негатив, існую гірше, ніж опосум,
Нервові клітини знов витрачаю,
Та не на чужинців, а на тих, кого досконало знаю.

Втратив ванну й затишок,
Смартфона втратив і планшет,
Тепло я втратив, знайшов шок,
Ігри теж втратив, що дав інтернет.

Втратив малювань години,
Втратив друк з клавіатурою,
Втратив гульки, а натомість глибини
Отримав, опустившись в пастки ці скотиною.

Втратив кущі і сонячну з повітрям насолоду,
Вже опинився я на півшляху
До втрати тих миттєвостей, коли я бачив вроду,
Подібна що до спалаху.

Втрати мої наразі продовжують ставатися,
Втрачаю змогу вже на краще сподіватися,
Втрачаю можливость поруч з батьком сміятися,
Втрачаю насолоду для очей — любою милуватися.

Кіно — одна з останніх насолод у склепі — йде під ніж,
І музика стає вже рідкісною гостею у цій будові...
Якщо ти друг чи ворог, вбий мене швиденько пострілом або заріж,
Без непотрібно-зайвого страху замурзатися в алій моїй крові.