Сон

Морок, самотні стіни,
Холодне світло ліхтаря –
Все провокує зміни
Для жертви вівтаря.

Холодна зверху стеля,
Знизу — мороз підлоги;
Синіє дика скеля
Багряної вологи.

Темрява наступає,
В полон свій забере;
За людом не встигаю,
Адже тіло старе.

Нога три дні німіє,
Руками б'ю повітря;
Північний вітер віє
На південь, до палітри.

Висить, а не літає
Той, хто на небі зайвий;
Мозок радіти має,
Як вихід є іржавий.

Тиняюсь коридорами,
Схиляюсь до мерців;
Вони не є потворами,
Вони вже без стільців.

Зашморг зав'язую
На гілці дерева;
Вузол підказує,
Про справу черева.