Ніщо не тримає

Чорти з копитами блукають коло мене,
У них в очах палає полум'я зелене,
Над нами чорні зорі там, де чорне небо,
Я не тримаюсь більше за ефект плацебо.

Заманюють до Пекла ліпшим мою душу,
Ось-ось не витримаю і нарешті рушу,
Попри вмовляння повернути у бік Раю...
А що я мав коштовного такого, що втрачаю?

Світ створений людьми і для людей,
Які, у більшості своїй, лише нормальні;
Наразі я не маю жодної з ідей,
Які були раніше у голові-вітальні.