ВТ

Я втомився, як летить з усіх шпарин потік брехні,
Втомився з острахом очікувати кожні вихідні,
Втомився мріяти про квіти, знаходячись в лайні,
Втомився з браку позитиву і що рядки мої сумні.

Я втомився існувати в місті ріднім без домівки,
Я втомився від минулого, що видно, немов з плівки...
А мені би вже нарешті взяти речі й відійти,
Але щоб допомогла рушити на той світ ти.