Я втомився

Забрудненими сірою містами,
Де шльондри залишають плями,
Де мешкаємо ми разом із вами,
Блукають не комедії, а драми.

Я втомився від непорозуміння,
Я втомився від гальмування мозку,
Я втомився від фізичного тремтіння,
Я втомився від одного відморозку.

Я втомився вмикати музику, щоб найбридкіших звуків не чути,
Я втомився вилізати з мушлі лиш для того, щоб цигарку дути,
Я втомився мати розсинхронізацію рухів і підсумків з жаданим,
Я втомився смоктати, замість того, щоб дати раду з стаканом;
Я втомився терпіти те, чого терпіти для здоров'я стопудово не можна,
Я втомився від розчарувань, які дарує нова людина майже кожна,
Я втомився бути в образі птаха, хоч і не півня, але ж білої ворони,
Я втомився від щоденного болю, який не надає відпусток,
Я втомився від того, що на наркотики депутати ніяк не знімуть заборони,
Я втомився від щосекундної нестачі вуст коханої, ніжних, як пелюсток;
Я втомився від навколишнього суцільного примітивізму народу,
Я втомився, що навколо мене оточує морок, який не дозволяє бачити природу,
Я втомився від планів, яким не судилося втілитись в життя,
Я втомився від людської слабкості духу, від їхнього ж таки ниття;
Я втомився опинятися постійно десь посередині між двох вогнів,
Я втомився уникати всіх можливих компаній, бо там я “не в своей тарелке”,
Я втомився вже тоді, коли помилково на цей світ з'явився, а не коли постарів,
Я втомився від лайливих грубощів на кшталт “закрий, жінко, свою пельку!”;
Я втомився мовчати, коли є, що мовити, щоб на вибух не наштовхнутися,
Я втомився знову і знову брехати, а в певних колах без цього — ніяк,
Я втомився ловити в голові яскраві спалахи, яких так хочеться позбутися,
Я втомився їхати життям, як повний одинак, без світлого майбутнього ознак;
Я втомився полюбляти те, від чого стандартний люд чогось коробить,
Я втомився від відсутності функцій тих, які створюють сенс, що з існування життя робить,
Я втомився від шквального вітру бажань, думок, божевільних ідей,
Які дуже заважають релаксовому стану вночі, аби спати й не відкривати очей;
Я втомився від повторів днів, наче в стародавньому кіні “День бабака”,
Я втомився від щоденних новин про втрати з нашого боку чергового вояка,
Я втомився, що галузь “ай ті” рясніє усілякими, новітніми й не дуже, спокусами,
Я втомився голити своє рило, аби не зарости бородою з вусами...