Градус кипіння

Шолом від світу — бар'єр від людей,
У мозок б'є струм від криків дітей,
Від огидних, гидких і різних звуків,
Від дряпання, скиглення і гучних стуків.

Слова неодмінно мають бути озвученні,
Кошти на бізнес щоб були залученні;
Москалі-путінці ж мають бути замученні,
Як штати Америки смугами сполученні.

Вода закипіла у моєму чайнику,
Задати б питання не кожному зраднику,
А парі, що носиком ще не пішла,
Й тим самим кінця свого не знайшла.

Брудними подіями останніх днів
Заповнений чайник був, що закипів;
До нього є печиво, цукерок десь сорок,
А після чаю — суцільний морок.

У ліжку щоразу я озираюсь, коли мене колять, я посміхаюсь,
Не понту заради, не для приколу, тим більше, не лаюсь;
Під ковдрою пам'яті, під рушником спогадів я заховаюсь,
Що бачив чи чув, смакував чи торкавсь — забуть намагаюсь.

Мене ж ти хутко забувай, коли почуєш грім у грудях,
Марних Надійок не плекай, не розбираючись у людях;
Світанок новий зустрічай, спирт розчиняючи у мюслях,
Коли не кажуть, не питай, шукай свій розвиток у кухлях.

Збирай врожай моїх думок — і опинись за один крок
Від купи зла, емоцій виру й ста шістнадцяти казок,
В яких немає місця гадам і місць нема душі зими,
В яких наздоганяє помста зраду, існуючи проміж людьми.

Ліки з народу, трави цілющі і інші природні методи
Можуть на поміч прийти, тільки якщо родом з неба ти;
Операція — це є кров обов'язкова, а ліки бувають гіркими,
Проте інколи треба усю біль пройти без них або з ними.

Так, тим пощастило, хто поряд має людину, яка зрозуміє
Не лише гарний настрій, коли зовнішня оболонка радіє,
А навіть якщо їхній розум виходить за видимі зору межі,
Або навіть в нестримнім бажанні стрибнути з високої вежі.