Облобль

Суцільні обломи доводять до втоми,
На них незважаючи, поставлю коми
У реченнях, що збудують мости,
Якими до мене приїздитимеш ти.

За межами склепу, де сонце, назовні,
Де у людей голови справами повні,
Лісами будинків, торгових точок
Блукаєш, єдина, шукаєш куточок.

Мені добре знайомі бажання твої
І боляче так через вади свої,
Але це все слова, ні більше, ні менше,
У нас же лишається спроб десь на день ще.