Сміття

Наче є сонце, але не життя,
Начебто вітер, та не почуття;
Щось схоже на їжу і відчуття,
Але ж розумію, що то є сміття.

Небо вгорі не притягує більш,
Мав позитив, але втратив мій вірш;
Свічку на тому кінці хтось задув,
А запалити іще раз забув.

Праця без сенсу, ліки без сенсу,
І існування без місця для сексу;
Спочатку мільйон обіцянок давав -
Дотриматись слів би, щоб не збрехав.

Те, що колись допомогало
Записаним у книзі історії стало;
Я не розумію, погано сприймаю
Того, що дію і того, що маю.

Від болю тікаю, наштовхуюсь знов,
Руки тримаю, відходить з них кров;
Холод чекає на мене у вічності...
Та не відступлю від слів своїх вірності!