На якому боці ми

Підемо на той бік ми незабаром дуже гучно
І заберемо назавжди тварюк з собою,
Всіх тих, кому тут в чорнім кріслі зараз зручно,
Наводить хто на неньку свою недозброю.

Підемо ми на тридцять шостий кілометр вниз
І забиратимемо разом із собою тих,
Хто на обличчі має забагато зайвих рис,
Які відтворюють історію, що зіткана із лих.

Я звик робити те, від чого біль у пузі,
Я звик робити те, від чого в шоці друзі,
Я не цураюся комплект слів позичати,
Щоб через певний час я міг їх повивчати.

Дим цигарок, немов стіна, за нею я ховаюся,
Та перед нею ті світи, в яких на повну йде життя;
У мене з тими особистостями купа спільного,
Для кого існування рух є ритму вільного.

А також з тими, хто дотримується такту не повільного,
Розсудливого ж, що йде з слабкого і до сильного,
Через ліси пітьми, через поля надій,
Допоки зверху особливий хтось нас не зупинить словом “стій!”.