Охоронців різні постаті

Краса її, немов стіна із клаптями шпалер,
Колись дерева її пестили, все помінялося й тепер,
Коли стовпи під ліхтарями нахиляються на північ,
Я забавляюся цілими днями, побоюючись кляту цю річ.

За фарбами ховаючись і визираючи на мить,
Будуються мости на небо, з якого буде дощ любить
Піти, прибрати зайве й непотрібне янголам для тижня, що минув,
Де кожен янгол був як демон, але навічно те забув.

Любитиму і я той час, коли мій мозок грубо мають
Ті, хто мав вчора, ті, хто принцип дій законів забувають,
Порушують усі моральні норми, залишаючи послід,
Ті хвойди, що дорогою минати треба, з якими обережним бути слід.

Покрилися волоссям зуби й паперові жовті сверблячі кістки,
Мережеві нерви хати псуються покидьками котрий раз залюбки,
А долоні в смолі не підіймаються більш до яскравого сонця
І потрапила раптом тема у чорний полон охоронця.