Так оце...

Я за життя багато помилявся,
Багато хибних рухів я робив,
Проте собою завжди залишався,
Навіть тоді, коли з плеча рубив.

Багато за що соромно тепер,
Багато що усмішку викликає,
Проте ще дихаю і ще не вмер,
Хоча душа вже жевріє, а не палає.

Альтернативу я знаходив тим, кого втрачав,
Та не усіх можливо замінити,
Коли відносини я руйнував, не помічав,
Від того що переживають діти.

Не заслуговували інші люди, щоб
На них я наїжджав словами;
Можливо, нервів стан теперішній з хвороб,
Мені це — "подарунок", зроблений небесними катами.

Тільки от я, лишаючись собою,
Ще маючи можливість говорити,
Всіх закликаю проти виродків використовувати зброю,
Щоб згодом їхні справи трансформувалися у квіти.