Бувай і забувай!

Не треба мене рятувати, коли
Я буду себе поступово вбивати;
Хай ломляться ваші дубові столи,
Як будете разом мене ви ховати.

Судини я довгою голкою рватиму
Й бачити знову я буду світи,
Де сотню разів тебе пригортатиму,
До тої миті, як зовсім піти.

Радій з разу в раз і не обертайся,
Радій хоч моїй жаданій свободі;
Благаю лише, не ображайся,
Знайду незабаром тебе я по вроді.