До змін

Поховаю я у сіру шафу свої зимні мрії,
Ще заникаю я їх під спідницею повії,
Ще під повними мішками, там, де висять вії,
А іще їх покладу під реготом від тупої дії.

Забагато, аж занадто, маю помилок,
Якісь впевнено давлю, багатьох не бачу,
Але якби саме зараз, у цю мить замовк,
То собі б цього я ніколи не пробачив.

Багато і навмисних я роблю помилок,
Але красу наших найкращих з всесвіту жінок,
Що не сховає влада і щоденний побут,
Сприймаю з захватом, теплом і зовсім не як робот.

Намагаюся створити я навколо себе
З літаками і птахами особисте небо;
Я, тими шляхами, якими йдуть люди,
Іти не збираюсь, отже не буду.