Психлікарня

Спальня, вітальня — усе психлікарня,
Немає там волі, лиш згинуть бажання;
А з “лікарями” щоденні змагання,
Сенсу в них — нуль, лиш нервів топтання.

Створіння, коріння, від мозку тремтіння,
Кожної ночі сумбурні видіння;
Сонце на хмарах — це як рівняння,
Будуючи скарги, народить зітхання.

Кухня є в наявності, та
Вона лиш на перший погляд проста;
До стелі — немало, хоча висота
Не додасть мінералів, душа не зроста.

Щосереди чи навіть суботи
У “санітарів” є купа роботи;
Вони не здаються, отже не проти,
Щоб зайвої їм додали турботи.

Три поверхи радості, щастя нестримного,
Все — суб'єктивне, немає геть спільного;
Я бачу дива кольору неймовірного,
Я хочу друга стабільного й вірного.