Маю те, що маю

Вологі, а ще прохолодні долоні -
Такі вони на дворі, в хаті, на балконі;
Холод у грудях, легені в полоні,
А серце прагне вистрибнути назовні.

Погані думки у справу погану
Перетікають, і, мов з водопровідного крану,
Крапають на рану, а я продовжую
Тримати зубами руку за шкіру, яку зношую.

Те, що давно було, пече і досі,
Аромат свободи глибоко у носі
Згадують рецептори й наразі ще не в змозі
Казати згадкам “ні”, які вже на порозі.