#хочу_додому

Тягнувся б до гострокінцевих зірок,
Так заважає ж низького рівня стеля,
Зробив би додатковий або зайвий крок -
Не дозволяє невидима, але надійна скеля.

Втік би від буття і від щоденних укусів
Зубами зі смородом, як у лайна,
Проте вартові наглядають і зупиняють у русі
Пориви мої позбутися мозку свого майна.

До самогубства і виходу духа з дірок
Не допускає клято-демонічна оселя,
Пустив би тепло-червоний струмок -
Так висушить же його чужа пустеля.

А за плечима ходять істоти безтурботно
І їх самотужки мені наразі не здолати,
Вчергове довгих років побажають спекотно
Мені, а я знаю, що й зараз їх вже забагато.

Вдома — втома, вдома — втома,
В голові моїй — судоми,
Мозок захлисне солома,
Яку підпаліть і йдіть собі додому!