Моє

Моє ліжко стоїть біля сірої стіни,
Я знаходжуся у тілі, мов у труні.
Моя лиса голова відбиває сонця промінь,
Почуття мої з’являються зненацька, наче повінь.
Життя, як крапка на сторінці, промайнуло,
Колись воно було моє прикольне, та минуло,
Накрилось мідним тазом, відійшло в минуле,
Залишився лиш шматок його, та і той сутулий.