Бентежний хам

Я тебе прохаю, щоби ти замовкла,
Я тобі кажу: «пельку зачини»,
Раджу не будити дуже злого вовка,
Бо згодом можеш, мила, пошкодувати ти.

Раджу я тобі згинути на час,
Щоби встиг про все я поміркувати:
Про минуле, про майбутнє, загалом про нас,
І що робити, як робити, щоб усе владнати.

Заманила ти мене у свої капкани,
Заманила мене ти до своєї пастки,
Допустився я такої злісної омани,
Але було солодко, неначе все із казки.

Ти мене нагородила мріями рожевими,
Змусила мене ти плани будувать,
Природа не нагородила мене нервами сталевими,
Щоби міг все це добро я легко витримать.

Я зламався, хоча зовсім того і не хтів,
Тоді я озернувся і побачив там,
Який насправді світ, та зараз я прозрів,
Змінилась моя сутність, тепер я – бентежний хам!

---ніхто не казав, що буде легко---