Облом

Вигаданий світ і нереальні почуття,
В які занурився із головою я,
Хвилею накрили, обіймами схопили,
Новинами приємними мене нагородили.

Зачарувала, захопила феєрія барв,
Все це захоплювало дуже і я розум втрачав...
Надійшло прояснення, звідки не чекав,
Все враз почервоніло і я минулим став.

Від долі не втечеш, та я і не тікав,
Але марно сподівався, що її побудував…
Я іду на таран, я знищую мости,
По яким так любила прогулюватись ти.