Дівчинка-емо

В її очах страшенний сум,
На серці завжди є тягар,
Їй б’є у скроні сильний струм,
Вона іде як ягуар.

Вона нікому не потрібна,
Усіх і завжди надсилала,
Її душа мов чорне срібло,
Яке на смітнику самотнім стало.

Не вистачало радощів життя,
Саме тому став настрій чорним,
Вона пішла у повне забуття,
Шукаючи свій затишок у порно.

За це платили добрі гонорари,
Та не у цьому життя сенс,
Чекала вдома на неї порожня хібара
І знову прямо в мозок секс.

Наркотики прийшли на допомогу,
Спочатку було все кайфово,
Та через місяць вийшла на дорогу,
Бабло потрібне стало знову.

Стоїть, трясучись, на узбіччі,
Не помічають її стану водії,
Дощ з вітром їбашуть в обличчя,
Безвихідь в погляді її.

Проходить так два довгих роки,
Старіє дівка на очах,
В Дніпра безодню робить кроки,
Все незважаючи на страх.

Нема кого втрачати тут,
Вона, як бомж, ішла по світу,
В кінці вона зайшла у кут,
В якому не було просвіту.

Їй не подобались жорстокі люди,
Її душа немов кришталь,
І не виходило у неї бути
Оптимістичною, нажаль.

Її рожеві пасми – то стіна,
Ховалась вона за якою,
Її єдина подруга – пітьма,
Яка їй дарувала силу й зброю.