Гн.

Я не дивився на годинник,
Коли з'являвся на цей світ
Букет, як ефемерний чинник,
Що зіпсував батьківський рід.

Свої невидимі кайдани
Навмисно я не віддавав
Ані до рученят Оксани,
Ані до рук тих, що їх брав.

Мої думки — лише мої,
Я жадібно їх бережу,
В калюжі відпускаючи,
Неначе за життя межу.

Дивлюсь у нутрощі екрану,
А він на мене дивиться
І роз’їда глибоку рану,
Яка ще тліє й піниться.