Шпак

Занадто обережний
І метеозалежний,
Якийсь нелюдяний,
Смутком забруднений.

В архіві закодований,
На нервах побудований,
Тихий такий, що аж гучний
Іще і вельми незручний.

Роками без усмішки,
З голосом, як із діжки,
І з ароматом свіжого
М’ясця і дуже ніжного.

Із зором мережевим,
Із прагненням рожевим,
Із палицею в колесі,
Без заздрості у голосі.

Із поглядом цинічним,
Із холодом довічним,
З обломами циклічними
Й надіями щорічними.

Сіллю і цукром отруєний,
Чесний й цим забруднений,
Рідинами замучений,
З стражданнями заручений.

Інтимом оприлюднений,
У хмари весь зануренний,
Спотворений речами,
Під сімома замками.

Бентежний, неспокійний,
Не мертвий, не покійний,
Та слухаючий стрімголів
Свої думки щодо столів.

Чекаючий і знаючий,
Плекаючий, шукаючий,
Штовхаючий та смикає
Його, коли не дихає.

Зі втомою і одинак,
Існуючий неначе шпак...
Хоча, до шпака так далеко,
І за кутом є небезпека.