Дай!

Марно продовжую шукати свого існування кінець,
Проте близькі люди зводять мої шанси на нівець,
Так, що, перепрошую, але не дякую.
Можете тепер вважати мене невдячною макакою.
А що! Усе більш ніж логічно,
І по цимбалам, якщо вважаєте мій випадок клінічним!

Так от, шкварчать соковиті шматочки бавовняних легень,
А я лише нюхаю дим з парами і не збираюся співати пісень
Про долю злу, що знаходиться на довгих старих шампурах,
На вістрях гострих і блискучих, що відображає жах на дзеркалах.
Тек-с, є тут спонсори, благодійники або банальні меценати,
Хто хоче мене в решті решт посадити за справжні грати чи покарати
За всі мої грьобані пороки, хтиві гріхи, погані справи й іншу гидоту,
Прибивши, немов скотиняку, у чистий четвер чи ж у пречисту суботу?
Або підгоніть мені повію, тільки щоби найдешевшу й стрьомну,
Щоб у неї був цілий гербарій... тобто букет хвороб від Венери повний,
Аби вона не погидувала непристойностей й вступила у статевий акт
Зі мною, чимось надійним нагородила, до глибин душі шоб дістав той факт,
Інформуючий про фініш всьому цьому лайну. А я б тоді пивом свій тракт
Шлунково-кишковий привітав з цією грандіозною подією -
Секасом з бажаною, жаданою, майже омріяною привабливою зовнішнє повією.
Відчайдушно продовжую штовхати відчай, як роблю зазвичай, у власний стравохід,
А від цього псується мікрофлора, яка створила там свій світ, що роздимає мій живіт.
Коротше кажучи, мені потрібна блядь, яка б запалила пристрастну спеку
На моєму ліжку й надала би якісні послуги, хоч і попри небезпеку
Чергового облому -
Лишитись у цьому світі чужому.