ЗаРАЗ

Війна колись мине -
Інакше й не може бути;
Життя поламане,
Багато чого не повернути.

Не зупинити “град”,
Та спробувати варто;
Окупанту копняка під зад
Дамо в котрий раз і будемо раді.

Звільняти нас артОю
Від “лихого Бандери” не треба,
Бо візьмемо в руки зброю
Й надішлемо вам подарунок з неба.

Я разом с тобою,
Ти будь поруч мене, будь ласка,
Я щиро сподіваюсь -

Пройдеться спиною москаля гаряча праска.

Оттуда и сюда

Как будто дома побывал,
Затем вынужденно вернулся в подвал,
Одинокий, холодный, зловещий,

Мрачный, угрюмый, здешний,
Где не радуют солнце и вещи,
Где тысячи дыр и миллионы трещин,
Куда жизни трудно проникнуть,
Но где, в то же время, легко духом поникнуть.

Драгоценные минуты отбираются,
Восхищенья долбонутым продолжаются,
Откусить последнее умудряются
Близкие с родными и не каются;
Повсюду — ловушки, везде – тайники
Расставили «добрые» родственники,
Те, что не меняются,

Которые не каются.

Весна 22

Вдень – абсолютна темрява,
Мерці уві сні,
Поряд — лиш два дерева,
Війна — навесні.

Попри сум і біль,
Незважаючи на сльози з очей,
Я переслідую ціль —
Відбити атаки ворожих речей.

Я знову узрів примар,
Над хатою моєю літають кажани,
Долю на дно тягне тягар,

А голову мою так тягне до стіни.

poo teen

Ця моя історія — про чисте зло,
Ім’я його відоме — путін-хуйло,
Чию пику вже терпіти не можу,
Бо так заїбла ця мармиза ворожа!
Коли руйнацію країни бачу,
Коли сльози й біль від їжі нестачі,
Його посіпак звірства на додачу,
То розумію, що не пробачу!
Сирени щодня і кожної ночі
Роблять вологими білизну й очі —
У когось так, у когось — інакше,
Та не було ось таких срак ще.
А батьківщина у мене одна,
Має легку назву Україна вона,
Тож забирайтеся звідси, падлюки,
Нехай нас відпустять ваші йобані руки!
Це саме стосується його оточення
Й тих, хто підтримує його хтиві збочення;
Їм не уникнути звинувачень,
За всяких часів і будь-яких значень.
Дімка, дерти тебе в гузно, рогозін,
Без Заходу ти працювати не в змозі.
Діма, їдріть тебе двічі, мєдвєдєв,
Мерси міняй на велосипеди.
Сцирожа, лошара копчена, шойгу,
Смокчи стрючок, немов блять, путіну,
Так не криви рило, кажучи “ні маґу”,
Бо Байрактаром тебе наверну.
Валюха, шкарпетко тупа, матвієнко,
На пенсію йди вже, курва старенька,
Онуків своїх ти доглядай
І мішустіну дупу свою підставляй.
Лавров, толстой, а ще і пєсков,
Харе смоктати нашу кров!
Їбіть одне одного в самі горлянки,
Йобнувши перед тим горілки склянки.
Гризлов, наришкін, володін, інші істоти,
Нащо ви нам додаєте турботи,
У вас геть немає своєї роботи,

Роздовбані ви мега-задроти?

Боязнь. Часть ll

Изнемогая от жажды,

Нервно очень дёргая шторку,
Я умираю дважды,
Находясь в трёх шестёрках.
Я боюсь своего отражения
В зеркалах и иных предметах,
Я боюсь твоего притяжения
На Земле и других планетах.
Я не боюсь снов, я яви боюсь,
Я очень боюсь, что завтра проснусь;
Дополнительно боюсь, что зе-ребята
Украине не позволят присоединиться к НАТО.
Я боюсь стереотипов,
Я боюсь традиций;
Первых, как прерогатив тупых типов,
А вторые — враг амбиций.
В состоянии шока я, колени дрожат,
Когда вижу, как с мечом идёт на брата брат;
Боюсь я встречать новый рассвет,
Боюсь я опять и опять ходить в туалет.
Боюсь, что мою тела массу
На поверхность Марса не спустит корабль НАСА;
Боюсь, что не долечу я на Марс,
Пусть лучше Бог Марс направит на нас.